Наріжний камінь, який з’явився із війною, це нехватка персоналу. Існує три причини цього явища:
- багато жінок виїхали,
- багато чоловіків у лавах ЗСУ,
- частина чоловіків, що мінімізує ризики потрапити під мобілізацію, надає перевагу працювати віддалено.
Тому наразі кожний роботодавець стикається із двома проблемами: кількісний та якісний брак персоналу. В залежності від регіону превалює той чи інший показник, а інколи — й обидва. Зараз стало набагато важче знайти кваліфікований або мотивований до навчання персонал, особливо на лінійні посади.
Отже, найкраще рішення — делегувати питання пошуку персоналу франчайзі, а ось функції стажування та навчання залишити за головним офісом.
Ще одне кадрове питання, на яке потрібно відповісти франчайзеру: хто буде краще керувати новою точкою — найманий директор або ж власник? Як на мене, це риторичне питання. Тому що ставлений директор в першу чергу переймається за свою зарплатню, а не загальний стан бізнесу. В той же час для партнера (франчайзі) його точка, що працює під вашим брендом — це власний його бізнес. Він повністю за нього відповідає: перед орендодавцем, персоналом, своєю сім’єю, статок якої буде залежати від успішності бізнесу тощо.
Саме тому у франчайзингу непоодинокі випадки, коли франчайзери продають власні точки, таким чином збільшуючи кількість франчайзингових. Наприклад,
McDonald’s за останнє десятиліття скоротив кількість власних ресторанів по всьому світу до 5%. Тобто наразі 95% популярних фаст-фудів керуються партнерами, а не з головного офісу.